Озирнись навколо. Що ти бачиш перед собою? Що у твоїх руках? Це він. Наркотик ХХІ століття. Залежність, що майже не лікується. То що ж затягнуло тебе в паралельний світ через екран? Телефон. І не важливо який.  Діє він на нас однаково, хоча часто саме девайс визначає твоє становище в суспільстві. Справедливо, чи не так? Тобто тепер не брендовий одяг, не дорогі наручні годинники й навіть не ювелірні вироби справляють перше враження на нових знайомих. Але цей фактор не найголовніший. 

Помічав за собою, що стає важче й важче спілкуватися наживо? Бо, звісно ж, легше написати повідомлення в чаті, де його можна скорегувати чи видалити. А, крім того, ти не бачиш співрозмовника, не чуєш його голосу – і це додає тобі деякої впевненості. Тож постає питання: чи не росте покоління боягузів? Чи не перестанемо ми спілкуватися в реальному житті через появу новітніх технологій? 

На мою думку, це залежить лише від нас самих. І немає впевненості в тому, що цей вибір зробимо свідомо. Бо ж постійно знаходимося під впливом ґаджетів, що наче гіпнотизують нас. Щодня невпинно зростає маніпуляція нами. Ми стаємо маріонетками. 

Задумайся й зроби правильний вибір, бо від цього залежить не лише твій час чи здоров’я. Від твого рішення зміняться твої світосприйняття та подальші дії. Вимкни дисплей, живи реальністю. Стань особистістю й звільнися від мотузок-дротів, що керують тобою. Відірвися від блоку енергії та не змарнуй своє буття екранами навколо.

Учитель: Наталія Іванівна Білик

Поділитися з друзями