У кінці жовтня, коли на вулиці холодніше, ніж раніше, я згадую тебе. Пам’ятаю наші прогулянки, теплі обійми й ночі в компанії зірок. А сьогодні… У моєму серці, як і на вулиці, – градусів дванадцять удень, п’ять – уночі. А чесно? Згадувала в мрійливому серпні й теплому вересні, і буду пам’ятати у святковому грудні, льодяному січні й закоханому лютому… Завжди.
Сиджу на улюбленому підвіконні, знову п’ю какао з трьома грудочками цукру: ненавиджу каву (зовсім як ти), а чай вже наскучив. Загортаюся, як завжди, у ковдру молочного кольору й роздивляюся людей на вулиці. Холодно… Зігрій мене…
Зігрій мелодією гітари, гарячими напоями, п’янкими поцілунками, приємними словами й незабутніми моментами. Зігрій прогулянками у сквері, обіймами в кінотеатрі, мультиками й шоколадом. Подаруй тепло разом із жуйкою «Love is» або трояндою, темно-червоною, як кров. Відігрій моє серце краще, ніж вогнище й маршмеллоу в таборі. Я знаю: ти зможеш. Ти завжди знав, як це робити.
Будь зі мною довго. Ні, не вічність, звісно, бо тоді час втратить свою важливість. Але довго…
Надворі листопад, за вікном вдарили перші морози. Час від часу так хочеться повернутися в той червень, але зараз середина листопада й у моєму серці все ж таки тепліше за дванадцять градусів.
Дякую тобі за те, що зробив мене щасливою!
Дякую за те, що зігрів теплом! Теплію…

Поділитися з друзями