Темними та холодними вечорами, коли стрілки годинника вже стомлені, але крокують до півночі, на засніжене місто спускаються дивні чарівні сани. Ні, це не транспорт Діда Мороза. Ці сани, вирізьблені найвишуканішими візерунками зоряного неба, запряжені маленькими ельфами з карамельними носиками, привезли Королеву. 

Її очі – кристали льоду, шкіра біліша за сніг, а волосся переплітається зі стеблами синіх крижаних троянд. Сукня зіткана з серпантинів полярних зірок, черевички вирізані з льоду сніговиками, а тендітні пальці прикрашають діаманти у вигляді сніжинок

З приходом цієї загадкової Жінки на землю опускається ковдра темних чарів – і все навколо засинає, даючи Їй змогу чаклувати без зайвих зацікавлених поглядів. Ліпить льодяні палаци, розвішує рубінові, смарагдові, бурштинові, лазурні, аметистові вогники гірлянд, шепче на вушко хурделиці ритми пісень, вишиковує снігурів для парадного польоту над містом, ліпить помічників зі снігу та розсипає зимовий настрій довкола.

Коли вона завершує дійство, землю окутують ніжні, солодкі сонячні обійми та темна завіса відкривається до наступної ночі. Сонні обличчя людей щоразу дивуються змінам, але радіють, бо зима кожного зуміла вразити своїми чарами.

(Ілюстрація автора)

Поділитися з друзями