Моє інтермецо
Ти засинаєш під ранок, а прокидаєшся по обіді від дзвінка у двері – подруга хвилювалася, де ти. Звичайно, адже на телефонні запити не відповідаєш. Хоча офлайн – учорашня розкіш. Сьогодні – це читання художніх книжок. Таких, знаєте, у подертих палітурках, радянських видавництв без слів «мотивація», «повір у себе». На канікулах розгулялася й прочитала аж одну таку.
Ти харчувалася фаст фудом, але іноді замовляла тайську локшину з тофу, вибирала в супермаркеті яблука без пакета, бо так екологічно, і забувала змивати залишки макіяжу. Ти часто намагалася втекти від проблем, але не тікала від себе.
Напередодні «Сільпо» передбачило: «Ви будете задоволені життям!» І раптово життя задовольнило: мої люди поряд… І лише з часом розумієш: найбільша помилка людства – думати, що в кожного завжди є час на Intermezzo.
Хочеш знати ціну кожної хвилини – запитай у людини, яка запізнилася на останній потяг. Хочеш знати, наскільки важлива кожна секунда, – запитай того, хто потрапив в аварію…
Ти не гість цього світу, ти його частина. Твоє Іntermezzo тут. Зараз.
Не прогав…
Коментарі до публікації: "Моє інтермецо