Можу сказати, що я досить спокійна, хоч до рани прикладай, проте іноді займаюся від найменшої іскри. Але при цьому ніколи довго не тримаю образи, досить швидко прощаю та забуваю. Їх я не хочу пам’ятати, щоб не забивати собі голову поганими речами. Мені здається, якщо довго носити в собі образи чи погані думки та  обдумувати їх, то вони рояться, як бджоли у вулику й починають тебе розтирати в порох. Вони тягнуть тебе вниз і стає ще гірше.

Як тільки бачу несправедливість, відразу ж беру її близько до серця. Я вважаю, що жити потрібно праведно, і найбільше мене зачіпає, якщо бачу, що когось обманюють або поводяться з нечесно. Тоді я намагаюся зробити все можливе, щоб вивести на чисту воду цю людину. На мій погляд, добиватися справедливості потрібно завжди, інакше світ збожеволіє.
 

Маю не дуже гарну особливість – лінуюся. Іноді буває, що є робота, яку терміново треба робити, а мені хочеться просто бити байдики чи робити те діло, до якого лежить душа. Я намагаюся з цим боротися, але буває, що дістаю облизня. Тоді доробляти необхідну роботу доводиться вночі або напередодні здачі. Звісно, розумію, що лінь – це погана якість, якої треба позбутися. Сподіваюся, що з часом у мене вийде.

Можливо, я навіть романтик. Люблю милуватися заходом або сидіти вночі на схилі й дивитися, як проходить нічне життя. У такі моменти в голові виникають думки про щось важливе, а іноді навіть народжуються вірші. Проте, чесно кажучи, я майже нікому їх не читаю, зберігаю тільки для себе, бо в них змальовано стан моєї душі.

Якщо займаюся якоюсь справою, захоплююся неї повністю, буває навіть, що грію чуба. У мене виходить усе робити добре, коли допомагає натхнення. Також подобається після якісного виконання завдання бути на коні.


Тож всі ми не ідеальні, але в кожного є своя родзинка. І якщо ми будемо вставати дибки проти своїх недоліків, то одного разу зможемо стати кращими.

Поділитися з друзями