Ще змалку мої батьки та дідусь разом із бабусею навчали правильній поведінці в суспільстві та етикету. Тому з ранніх років у мене вироблялася звичка не діставати облизня. У мені розкривали найкращі риси характеру й допомагали позбавитися поганих. Я ніколи не б’ю байдики, не виконую робіт у свинячий голос, не кидаю обіцянок на вітер, допомогаю друзям у складних ситуаціях.

Однією з найважливіших рис мого характеру є можливість вчитися на своїх та чужих помилках. Після кожного неправильного рішення я гну спину для того, щоб уникнути проблем  майбутному. Також важливою особливістю вважаю вміння оцінити ситуацію й не носити воду решетом, бо така праця ніколи не цінується і, найчастіше, є п’ятим колесом до воза. 

Незважаючи на зауважене вище, я ні тепер ні в четвер не виконував би роботу, яка мені не подобається, якою важливою вона б не була. У мене на лобі написано, що я працьовита людина, але ця здатність ніколи не витрачатиметься марно. Саме тому можна сказати: просячи мене зробити що-небудь, що не подобається, ви будете битися лобом об стіну.

Підводячи невеликі підсумки, можна додати, що мене можна назвати людиною, якій хоч у вухо бгай, все одно вона залишиться спокійною та розсудливою.

Поділитися з друзями