Щастя завжди вирує в повітрі, воно – сонячний зайчик, треба лиш спіймати за хвостика та притиснути до свого серця. Для щастя немає причин, воно –  вічне. Але ось для суму іноді знайдуться приводи, коли ми забуваємо про щастя. Як тільки відкинемо лихі думки вбік, забудемо про проблеми – наповнимося  радістю, для якої, здавалося б, немає причин. Отож, щастя безпричинне, воно є завжди. Смуток з’являється тоді, коли щось у собі чи зовні дозволяє нам забувати про щастя. 

Одразу з почутою назвою спалахнув спомин моєї миті  щастя. Це було так… Одного разу в парку “Перемога”, на зайнятті з  йоги, у стан спокою було приведено всі складові моєї природи: дух, душу й тіло. У безумовній радості я розплющила очі й підвела їх до неба… Усмішка засяяла на кінчиках губ та очей, спалахнула іскорка любові, враженої красою неба, у серці. Я дивилася на нього та поринула в глибоку синь. Раптом здалося, що небо поглинуло мене: я стала його частиною… Я стала небом… На мить. Щасливу. Але мить…

Поділитися з друзями