Я займаюся авіамоделюванням, і це були мої перші змагання.

Ми з друзями та тренером поїхали на обласні випробування. Це було на дуже великому полі зі скошеною травою та рівними ділянками, зробленими спеціально для нас. Я був новачком, на відміну від хлопців, у двох класах: перегони та повітряний бій. Першою виявилися авіаперегони, відлітав мій апарат дуже добре та зайняв друге місце. 

А все найцікавіше, як мені потім розповіли хлопці, відбувається під час повітряного бою. Усього п’ять раундів. Перші три відбулися спокійно, а після третього почалося все найцікавіше. 

Усі злетіли, у тому числі і я. Розпочалася запекла боротьба за призові місця. І от мій зелений літачок зіткнувся з іншим, теж зеленим. Я загубив свою модель, а потім почув, як хтось крикнув:

 – Дивіться, он падає!

Подумавши, що то мій, дуже розчарувавшись, скрушно промовив:

 – Скільки роботи – і на перших змаганнях розбити його…

Після завершення туру ми знайшли збитий літак. Виявилося, на щастя, що це не мій. Тож свій кинувся шукати. А він лежав у траві цілісінький та неушкоджений. Узявши літак та зібравшись духом, продовжив боротьбу й посів перше місце!

Із того часу переконаний: ніколи не треба опускати руки, навіть якщо здається, що надії вже нема. Цей життєвий урок я запам’ятав надовго. І мої перші змагання.

Поділитися з друзями