Приємно познайомитися, я – Дзеркало. Тобто, це не ім’я, а, швидше, моє покликання. Насправді мене звати Белль, але мало хто так називає… Лише моя Настуня. Але сьогодні не про це, на жаль, а про моє життя. Яке не таке ідеальне, як я, але все-таки досить цікаве.

Упевнена, ви мрієте дізнатися мій розпорядок дня. Звичайно, він іноді змінюється, але все-таки основне розповім.

Прокидаюсь я разом із сонечком. Ми починаємо світитися від щастя в прямому й переносному сенсі. Поки Настуня лежить у ліжку, вимкнувши третій будильник, я дивлюся на безлад, який їй потрібно буде прибрати перед дистанційним навчанням. Потім я ніби потрапляю до лялькового театру, бо сонна Настуня, наче м’якеньке миле ведмежа, вештається туди-сюди, шукаючи причину, щоб поспати ще трохи. 

 Але ось вона повернулася з ванної кімнати. Це зовсім інша дівчинка: зосереджений їжачок в окулярах, готовий до навчання. 

Під час уроків я бачу все: розумні очі вчителів, які спонукають безнадійних учнів до праці, невдалі спроби деяких списати. Уявляєте, є ті, які навіть їдять під час уроку. 

Ось закінчилися заняття й Настуня намагається знайти сили зробити уроки, а я відпочиваю в тиші. 

Швидко надходить вечір, вмикається світло в кімнаті й починається найпродуктивніший час для нас. Ми разом з господаркою йдемо відпочивати. Вона робить макіяж й постійно дивиться на мене. Іноді це виглядає дивно, особливо коли вона, відкриваючи рота, малює собі вії. Смішно! Тренується…

Почитавши книгу (я теж підглядаю), ми лягаємо спати. 

День закінчився… На добраніч. Завтра новий день настане!

Поділитися з друзями