Дзинь… Дзинь… Дзинь

Будильник черговий раз надто голосно виспівує «After Dark». Здається, лише щойно нічна пітьма змінилася першими нерішучими променями, як радіо «Понеділок» бажає гарного дня. Психоделічне грюкання, безперечно, –запорука вдалого тижня. На автоматі ногою вимикаю вже озвірілий будильник і прислуховуюся до довгоочікуваної тиші. За декілька хвилин через надто тонкі стіни чую ненормативну лексику сусіда поверхом вище: і вам доброго ранку. Із п’ятої спроби рука намацала кнопку на електрочайнику. Очі навіть не намагаюся розплющити. Хочеться капучино з високою пінкою й макаруни, та порожній холодильник має інші плани. Заварюю пакетований чорний чай з ароматом малини – теж добре. Так-сяк снідаю, знаходжу непом’яту сукню під стільцем, підмальовую ліве око – праве дофарбую в маршрутці – і вибігаю на зупинку. Відчуття п’ятниці псує тільки те, що сьогодні –  понеділок.

Поділитися з друзями