Я кожен день іду у сад,
А там на гілці – виноград
Висить собі та дозріває,
За листя від людей тікає.
Він, мов містечко чи село,
Або сім’я, або житло.
Від вітру іноді гойдається,
А потім осінь починається.
Він, мов розгублена дрібнота,
Тікає від людського рота.
Він, мов малесенька сльоза,
Стікає з пляшок з-під вина.
За листячком висить, страждає:
Родзинками він скоро стане!
Я кожен день іду у сад,
А там уже… не виноград.
Там просто гілочка висить,
Від вітру листям шелестить.

Поділитися з друзями