Тобі не пишуть, а ти й не чекаєш
Уже і день, і вчора цілу ніч.
Не думаєш, не плачеш, не тікаєш.
Бракує полотну згасання свіч.
Нехай горить ця повінь у вогні!
Нехай пориви вітру не вщухають!
Чому?! Чому так боляче мені?!
Такого люди з масками не знають…
І твої руки переповнені моїми,
Лежать на стегнах, бачу той же сон.
Я думаю думками не своїми,
В очах моїх лиш тіні від ворон.
На цьому кладовищі скарг і слів
Усі стоять у чорному навколо.
Вони чекають вироку катів,
Їх в дзеркалі ми бачимо чудово.

Поділитися з друзями