Хто моря переплив і спалив кораблі за собою,
той не вмре, не знайшовши нового добра
Леся Українка

Мій світ не був чимось поганим. Просто історія дісталась автора: не обійшлося без пожеж. Раніше я цього боялася… Сьогодні ж безжалісно зачинила безліч дверей та знищила не один корабель. Без прикрас зізнаюся: встигла заморитися. Дивно, як жила за цими стінами? Із кляпом у роті та перебинтованою свідомістю… Навколо ж безмежний океан і «моє море», що пропахло грецьким вогнем.

Видихаю. Не дивно, що в моїй дитячій, хоч і не зовсім, кімнаті ремонт. Тільки знайте, що нікому не дозволю замінити жовтий колір якимось інакшим. Це вже надто особисте. Фентезійні романи також не чіпати. Якщо з’явиться необхідність, самостійно приб’ю книжкову полицю до стіни. Тут оселився час, який набагато мудріший за мене. Може, тому вчить на власних помилках і не дозволяє забродити душі? Питання риторичне. Хочете – смійтесь, хочете — ні, та я тепер його сумлінна учениця. Така ж. З епатажними спідницями та чудними гетрами. З іншими поглядами та пошуком нової щирості…

P.S. якщо навіть розіб’юся, знайте, що не жалкувала жодної миті… *Відродження

Поділитися з друзями