Крокувала по землі, немов по пухких, пернатих, поривчастих хмаринках (так було легко!) , радісно давала “п’ятюні” гіллям ялинок, наче голлівудська зірка на червоній доріжці своїм фанам; умивалася вітром і заспокоювалася,  розчинялася в лагідних звуках, барвах, тонах весни. Ось таке диво — безмежність! 

Окремо хочеться розповісти про мої стосунки з сонцем… Ну, це взагалі найсокровенніше! Сонце-зірка – для мене не просто природний об’єкт, а заклик до розкриття,  розвиднення мого внутрішнього небосхилу. 

Цікава історія: просто стояла під сонячними плодами та насолоджувалася (ніяких думок,  почуттів — кристалічно-нерухома радість), раптом я озирнулася й побачила жінку, яка промовляла до мене: “Так цікаво! Ідучи від зупинки, я бачила,  що ти сяєш! І так яскраво! “ Моя усмішка, мабуть, обійняла сонце, поцілувала прозору блакить та, облетівши пів світу, повернулася додому… 

Прекрасний феномен: коли ти у світлі,  коли ти — світло,  люди навколо змінюються, освітлюються, радіють без причин, кохають. Знаєте, насправді, я просто знайшла точку, де ще видно сонце! 

Не зволікай, може, наступна буде твоєю!

Поділитися з друзями