Галушка, вишиванка, рушник… Від цих слів так і пахне українською волею. Хто б не ламав, хто б  не казав, що її немає, та нам – українцям – краще знати.

Той синьо-жовтий стяг, що танцює гопак із вітром і підспівує гімн солов’ю, та калина, що червоніє під сонцем, – то душа українського народу.

Історія проситься в сни нащадків. Ми вже не пам’ятаємо, як звати прапрадідів, але ж деякі з них віддали своє життя заради того, щоб у нас зараз було краще. Ми самі руйнуємо те, що хтось здобував задовго до нашого народження.

А зараз хлопці на передовій знову ловлять кулю в груди заради своїх коханих, які зі сльозами на очах щодня чекають їх додому. Щоб діти й онуки не бачили війни!

Тож будь гордим за неньку Вкраїну, бо ти нащадок свого батька, дідуся-козака. Ти українець!

Поділитися з друзями