У Школі культурної дипломатії одним із наших завдання було створити кіновізитівку, або іншими словами — зняти поетичне кіно. Я обрала фрагмент вірша Іздрика «Be like bee”.
Як на мене, це історія про єднання двох душ. Кажуть, інколи люди належать одне одному й ніхто не може того змінити (бо це — божественний промисел).
ти стіна?
я в тобі пробиваю вікно
ти вікно?
я твої розбиваю шиби
ти кришталь а не скло?
а мені все одно –
будь хоч димом
хоч дивом
хоч птахом
хоч рибою
ти чужа? нічия?
це не привід для сліз
ти належиш мені хоч би з ким ти не спала
тільки я знаю стежку крізь темний твій ліс
лиш для мене твій погляд як сонячний спалах
ти належиш мені як людині ім’я

Поділитися з друзями