Раніше я не замислювалася над цим питанням. Усі слова про «білих ворон» були сказані у творах письменників і розглядалися мною як прикрість, з якою ніколи не зіткнуся. Але ця війна поставила й мене перед цією проблемою суспільства, бо я потрапила в новий світ іншої держави, пірнула в чуже оточення, опинившись у новій школі, у новому класі із зовсім іншими правилами, поведінкою та міжособистісними стосунками.

Для нових однокласників я стала “білою вороною”, яка не знає мови. Дуже було незручно, що в іспанській школі зовсім не та дисципліна, а учні дозволяють собі ставитися з неповагою до вчителів та однокласників. Це декілька разів відчувала й на собі. Були випадки, що діти, знаючи, що я не володію іспанською досконало, насміхалися.

Коли я виконувала всі завдання вчителів, мої тимчасові однокласники були здивовані. Чомусь у Європі про нас склалося хибне враження: бідні, нерозумні, пригноблені люди. І зараз, коли я заробляю високі бали, охайно й зі смаком вдягаюся, це викликає в них заздрість і нерозуміння. 

Я пишаюся тим, що в Іспанії стала “білою вороною” не в контексті гірша, а найкраща. Я українка, і несу це звання з гордістю. Але знаю, що скоро примкну до своєї зграї, потрібно тільки трішки зачекати.

Поділитися з друзями