Я бачу: повітря густе і тривожне
Важко осіло в легенях.
Очі крізь дим ще дивитись спроможні.
Захований паспорт в кишені.

Я бачу порожніми місто і площі,
Що вчора були велелюдні,
Старенької річки воднії товщі.
Тут тепер страшно і брудно…

Я бачу, як падають замертво птахи.
Бачу розтрощені гнізда.
Ті пташенята не вміли літати,
Та їм уже вчитись запізно.

Я бачу: уламки бетону та скла
Гучно тріщать під ногами.
Неначе удари різкі батога,
Горло стискають сльозами.

Я бачу уламки мого дитинства.
Того, що у мене забрали…
Істоти з огидним обличчям злочинства
Довго його катували.

Я бачу будинки— сірі та босі,
Запечені кров’ю й вогнем.
Люди постійно зникають і досі.
Зникають, на жаль, день за днем…

Я бачу усе це… Буває, ридаю,
Так хочу заплющити очі.
Дивлюся, бо в серці надію тримаю
На тихі та зоряні ночі.

Поділитися з друзями