Ловлю фарби вечірнього сонця в дрібних краплинах дощу. Червоногарячі барви плюхаються на плаття, споріднене з кольором асфальту, та залишають темно-сірі плями. Промоклі до шкарпеток ноги, розсікаючи свіже літнє повітря, спішать скоріш потрапити в компанію чотирьох стін.

Атмосфера свободи, спокою та легкості поглинає будь які вагання, сум та розгубленість. Салатовий гриб парасолі танцює танго зі спонтанним вітром.

Плюскотіння води… Шум людей… Гамір машин…

Мокре місто…

Поділитися з друзями