Цитруси ріжуть покусані губи фальцетом,
Сік підборіддям стікає – і липне печаль.
Біль і образи яким обійти менуетом?
Вкотре подумають, що я хромована сталь.
Більше не чую кислинки у роті та серці,
Смуток зв’язало петлею і скинуто вниз.
Губи в червоній помаді, підірвані герци
Линуть до неба і тягнуть з собою карниз.
Вогники світла змінили запалені іскри,
Прагну дістатись, нехай і по глотках, вершин.
Голос із днями підкорює нові регістри.
Гірша від часу. І надто люблю апельсин.

Поділитися з друзями