Пресолодкі бездонні рани,
Літри фарби на хвилях паперу.
Я хотіла крикнути: «Знято!» –
Голос втратила. Що за холера?!
Третій дубль дійшов до кінця,
Та розлука чи буде утретє?
То не доля лихого митця,
Що насильно не рве хепіенди.
Моя доля – творця наубій
Вимальовую і режисую.
Не зійшлося… Пожежі відбій!
Дайте шланги, воду і зброю.

P. S.
You will live in my head and my heart,
Не межую фантоми й реальність:
Ніс лоскоче твій аромат –
За прогнозом очікую хмарність.

Поділитися з друзями