І знов дощить любовними листами…
Неначе літо… В серденьку – зима.
Гримлять різноманіттям барабани
І блискає небес височина.

Освітлюючи простори чекання,
Ударом громовиці в водну гладь,
Проявиться малюнок сподівання,
На стовбурі дубовому розрад.

Ллє як з відра… І пахне ніби вдома!
Просочене асфальтне полотно
Тим запахом давнішньої розмови…
Ще декілька хвилин – знов сонце розцвіло!

Поділитися з друзями