І знов дощить любовними листами…
І знов дощить любовними листами…
Неначе літо… В серденьку – зима.
Гримлять різноманіттям барабани
І блискає небес височина.
Освітлюючи простори чекання,
Ударом громовиці в водну гладь,
Проявиться малюнок сподівання,
На стовбурі дубовому розрад.
Ллє як з відра… І пахне ніби вдома!
Просочене асфальтне полотно
Тим запахом давнішньої розмови…
Ще декілька хвилин – знов сонце розцвіло!
Коментувати
Щоб відправити коментар вам необхідно авторизуватись.