Хвилі! Хвилі аквамаринові!
Шепіт хвиль, перекат камінців…
Чи є на землі щось мелодійніше
Дивовижних звуків морів?

Мої таємниці пишу на піску,
Їх хвиля дбайливо змиває.
Мрію я, що в нестримнім ривку
Море секрети свої відкриває…

Вдихаю акорди чаруючих струн,
Бриз свободи вітрило здіймає.
До танцю нас кличе дельфінчик-пустун,
Немов в Штрауса вальсі кружляє.

Зачарований нічкою темною,
Дзвінким плеском поміж тиші́,
Люблю твою пісню таємную
Бездонної, блакитної душі.

Я люблю недосяжні спалахи,
Срібло місяця й сяйво зорі.
Я люблю золотисті відблиски,
Ледь мерехтливі вогні кораблів…

Ніжно ллється Шопена ноктюрн,
З кришталевими бризками граючи,
Я вже не знаю, де дійсність, де сон,
Магічною піснею марячи….

Хвилі! Хвилі аквамаринові!
Шепіт хвиль, перекат камінців…
Чи є на землі щось мелодійніше,
Дивовижних звуків морів?..

Поділитися з друзями