Далеко в безмежному  космосі,
Там де Чумацький Шлях із зоряного пилу,
На вигляд сірі, невеселі, безголосі,
Жили Планети без трави, дерев і цвіту.

Одного разу сон побачила Планета третя,
Що навкруги повітря чисте-чисте,
Вода блакитна і трава зелена,
Птахи щебечуть й весело сміються діти.

І був цей сон таким прекрасним,
Планета вирішила: “Стану я живою!”
Всі з подивом спостерігали:
Вона завзято працювала над собою.

Умилася дощем космічним,
Розфарбувала сірість в кольори яскраві,
Повітряну блакитну пов’язала хустку,
Вдягнулася у квіти золотаві.

І потягнулися пташки й тварини,
А навкруги природа незабутня.
Не схожою на інших вона стала,
Єдина в космосі — смарагдова красуня!

Найголовніше: стали жити люди!
Дорослі та допитлива малеча.
Планету нашу берегли мов чудо.
ЗЕМЛЯ — наш дім, для серця найдорожча!

Поділитися з друзями