Мені так хочеться сказати,

А я не можу, я мовчу.

Душі так хочеться кричати,

Та вже не можу від плачу.

У горлі крик стоїть безжально,

Душа — мов та тонка струна.

І може, це звучить банально,

Та відчуваю: я одна.

Чому мене ніхто не чує?

Можливо, так себе провчу…

Калина під вікном сумує,

Бо знає те, про що мовчу…

Поділитися з друзями