В кожному сила, якщо мрія є,

Шлях свій знайти, не спинятись ніколи.

Шлях у житті цей відкритий тобі.

Бути собою — то справжня свобода!

 

В неба блакить, над стихією моря,

Врізався білий стрімкий силует,

Злилися з обрієм в лінію крила,

Вільно летить, відбиваючи світ.

 

Виміняв тишу і спокій на волю,

Він і не Лівінгстон, й не Джонатан,

Як Чайка з Іменем, рвався нагору…

Більше хотів… Небуденний політ.

 

Птахом інакшим (за звичок межею)

Плинув по небу, долаючи страх,

Вверх до зірок… І донизу стрілою…

Вільно ширяв на могутніх вітрах.

 

Щиро до зграї жадав говорити,

Що для свободи політ і для мрії.

Риба, турботи, харчі, малі діти

Є. Та навіщо живеш у цім світі?

 

Правда, немов з моря сіль, проступає,

Він для своєї вигнанцем є зграйки.

Так в небесах і здіймається покрик

Мужньої та одинокої чайки.

 

Вже у польоті світи відчуваєш,

Обрій, свобода — усього дорожчі,

Та, залишаючи зграю назавжди,

Ти розумієш: інакше не зможеш.

 

Більш і не треба тобі настанов,

Тих, хто літати у небі боїться,

Край ти захочеш покинути цей,

Миттю потрапивши у піднебесся.

 

Роки свої небесам присвятивши,

Силу думок опануєш польоту.

З вірою линути — не помираєш…

Світла душа поривається вгору.

 

Ще не літаємо поки крізь скелі,

Ми це підкоримо трошечки згодом…

Вірте у себе! Ви — Чайка на Ім’я…

Межі немає ніде і ні в чому!

 

Поділитися з друзями