Ви подивіться, як трусить собака

Після купання краплини води?

Так і Земля позбавляється шлаку,

Нещадно стираючи наші сліди.

 

Тайфуни і повені, зливи, цунамі

Топлять людей як сліпих кошенят.

Ламають будинки, ніби карткові…

А люди не чують Землі німий знак.

 

Що нам сказати? Що справи погані?

Що кров із планети, мов п’явки, п’ємо?

Що шле катаклізми як покарання?

Земля “вантаж-200” — і ми помремо!…

 

Вся в землетрусах від гніву планета,

Палає вогнем — округ попіл, імла.

Бархани і дюни, піщані кушпели,

Де був колись ліс й веселкові поля.

 

Лик твій могильники віспою вкрили,

Шумить океан: це не хвилі — сміття.

Вбивають жадоба і війни уміло,

У ядерних виразках стогне Земля.

 

Чуєш, людино, на мить зупинися,

Глянь, як природа, кричить і благає.

Все, що навколо, живе й безпорадне,

Так допомоги смиренно чекає.

 

Щиро з любов’ю полинь до землиці,

Де трави шепочуть пісні на зорі,

Де квітнуть сади і натхненні життям,

Повернем планеті її святий храм!

 

 

Поділитися з друзями