1000 днів війни. Повномасштабної війни….

Війна. Наскільки вам стає боляче від цього слова? Комусь байдуже це слово, бо вони не знають, як страшно, коли звучить сирена, Ти біжиш до сховища й не знаєш, що буде. Чи зібʼють ракету, чи ні, чи впаде десь у лісі, чи у твій дім. Це, мабуть, як казино, коли не знаєш, що випаде на барабані або як ляжуть карти. Що станеться?

А як же ті українці, які постраждали від рук цих безжалісних істот-рашистів, яких не можна навіть людьми назвати? За даними 24 лютого 2024 року наразі постраждали Маріуполь, і Сєвєродонецьк, Лисичанськ і Соледар, Бахмут і Херсон, Авдіївка й Ірпінь, Ізюм і Марʼїнка.

Коли лягаю спати, завжди про щось думаю. Згадала той момент, коли задумалася над кількома питаннями. Де зараз ті люди, які змогли виїхати зі зруйнованих міст? Де їхні родичі? Що з нима сталося? Інтернет повідомив, що багато людей залишилися, не маючи як і куди податися. Вони навіть не мають родичів, до яких можна звернутися за допомогою.

Почала плакати…

А як же діти, тварини? Що з ними сталося? Чому це так ? Що ми кому зробили поганого? Питила я в себя, доки не розревілася. Обіймаючи кота, уявила, що, не дай Боже, щось станеться із моїми тваринами і я не буду поряд! Собі цього не пробачу.

Дуже страшно, коли виїжджаєш за кордон, а я щоліта їду на навчання на Мальту та в Німеччину. Спочатку вчу мову, а потім планую вступити до університету. Але є велике АЛЕ, яке турбує мене зараз. А що буде далі? Чи доживу я до 18 років, чи ні? Чи помру юною у вирі війни, чи колись від старості? Що буде далі? На превеликий жаль, не знаю. Тільки сподіваюся на перемогу! Тому на кожен день народження, коли падає зірка з неба, коли відпускаю сонечко за обрій, коли випадає вія, загадую тільки одне бажання: хай війна скінчиться!

 

Поділитися з друзями