Ти славна, Полтаво, Вкраїни перлина,

Як квітка з каміння в зелених садах.

Колиска душі – ти моя батьківщина,

Над Ворсклою линеш на крилах, мов птах.

 

Століттями вперто красуня Полтава

Здіймалась з весною – натхненна земля.

Немов в квіт калини убралась дівчина,

У коси віночок легенд заплела.

 

Тут битви вели козаки волелюбні

З любов’ю і вірою в серці палкім,

Кували залізом і кри́цевим гартом,

Землі незалежність нащадкам своїм.

 

Коріння моє, що від віку до віку

Плекають сакральні джерельця твої,

І дім Котляревського, Біла альтанка,

Хрестами до неба і Бога церкви.

 

А скільки талантів у тебе, Полтаво.

Тут Лисенко, Пчілка і Сковорода –

Хранителі душ і натхнення святого.

До витоків лине правічна хода.

 

Дзвінким ароматом чарівних мелодій

Огорне вас співом Маруся Чурай.

Намистом із сяйва ясних самоцвітів —

Багатий Полтавський та батьківський край.

 

Ти вітер свободи у кронах високих

І спів солов’їний у тихих лугах.

Ти спогад про предків, про славу і долю,

Що зіркою сяє в майбутніх віках.

 

Тож квітни, Полтаво, у щасті й свободі,

Хай щедрість живе на квітучій землі!

Ти серце Вкраїни, коріння народу,

Міць духу, натхнення і наш оберіг!

Поділитися з друзями