У далекі часи серед  мальовничих гір жила родина, що дуже любила природу. У цій сім’ї були брат Орест і сестра Маргарита. Вони жили в маленькій хатині біля густого лісу.

Одного весняного ранку Орест і Маргарита вирушили в ліс, щоб назбирати лікарських трав для хворої бабусі, яка жила на іншому боці гори. Діти знали, що дорога неблизька й небезпечна. Коли йшли лісом, дівчинка замилувалася квітами, заблукала й загубила брата. Блукала вона довго, намагаючись знайти брата. Раптом десь глибоко в  лісі почула плач.

Пішла Маргаритка на звук, вийшла на невеличку галявину, посеред якої плакала стара жінка. Дівчинка підійшла до неї й спитала:

– Чому ви плачете, бабусю?

Жінка відповіла зі сльозами:

– Я загубила свій кошик із цілющими травами, а вони потрібні мені для лікування лісових звірів і птахів, без них вони загинуть.

Забувши про свої негаразди, дівчинка кинулася допомагати старій жінці. Після довгих пошуків таки знайшла кошик під старою смерекою.

– Ось він, бабусю! Не хвилюйтеся! – Маргарита повернула кошик бабусі.

Зрадівши, та промовила:

– Ти дуже добра дівчина! А я не просто бабуся – а дух цього лісу. За твій добрий вчинок хочу тобі віддячити. Що ти бажаєш?

– Я хочу знайти ліки для хворої бабусі й повернутися додому з братом.

Тоді дух лісу промовив:

– Я зроблю стежку, по якій ти підеш, із квітів. Ти знайдеш усе, що шукаєш. А квіти ці називатимуться на твою честь маргаритками.

З цими словами стара жінка зникла, а на землі розквітла стежка з маленьких білих квітів. Так усе й сталося, як обіцяла стара жінка.

Відтоді на галявинах маргаритки розквітають там, де хтось робить добрі вчинки.

Поділитися з друзями