У кожному слові живе магія, але відкрити її може лише наголос. Він схожий на промінь світла, який раптом падає на потрібне місце й висвітлює головне. Слова без нього — мов тіні, що блукають між значеннями, шукаючи себе.

Наголос — це ключ до гармонії мови. Він вирішує, де звучати гучніше, де м’якше, а де віддатися тиші. Але чи помічаємо ми його силу? Він не кричить про себе, не змагається за увагу. Його присутність відчувається тоді, коли його немає. Без наголосу слово стає розгубленим, як пісня без мелодії.

Він веде нас шляхом сенсів, змушуючи дослухатися, вдумуватися. Це невидима нитка, яка плете візерунок мови, де кожен звук має своє місце.

Поділитися з друзями