Кажуть, що ідеальне поєднання генів — це точність, дисципліна й трішки гумору в родині. У моєму випадку все склалося ідеально. Тож звати мене – Віра, прізвище – Мартиненко. Та ще й Андріївна. Мені 14 років, хоча з хвостиком.

Народилася 30 січня 2010 року о 16:30 в першому пологовому будинку  Полтави. Кажуть, що це був звичайний зимовий день, але для моїх батьків він став незабутнім. Мама, як справжній стратег, була готова до всього, а тато, попри свою медичну підготовку, хвилювався більше за всіх. Урешті-решт я з’явилася на світ із серйозним виразом обличчя, який, напевно, попереджав і запитував водночас: «Ну що, почнемо цю пригоду?».

Мама, Юлія Анатоліївна, – справжній майстер управління, адже працює держслужбовцем. Її серйозність й уважність до деталей просто неймовірні, хоча вдома ці якості перетворюються на суворий контроль мого робочого столу. А от тато, Андрій Анатолійович, – медик, який лікує не лише людей, а й усі мої шкільні «травми»: від математичних рівнянь до важких вранішніх підйомів.

Спитаєте, у чому моя суперсила? Розкрию секрет: поєднувати серйозність мами та емпатію тата. А також вміння вигадувати виправдання, коли хтось питає, чому я не вивчила параграф. Ліцей, без сумніву, навчив мене бути допитливою, а життя — кмітливою.

Навчання в Науковому ліцеї №3 – для мене не просто будні за підручниками, а справжнє поле досягнень. Тож маю чимало перемог у наукових конкурсах, адже з радістю занурююся в дослідження й завжди прагну знайти щось нове. Особливо пишаюся успіхами в олімпіадах із хімії, де формули й реакції стали для мене своєрідною мовою творчості. Люблю німецьку мову, яка відкриває переді мною новий світ. Повірте: перші місця — це результат не лише наполегливої праці, а й любові до знань. Вважаю так: якщо вчитися з інтересом, то будь-які вершини стають досяжними.

О, забула про художню гімнастику Вона займає важливе місце в моєму житті вже 10 років. Це не просто спорт, а справжнє мистецтво, яке вчить  дисципліни, грації та наполегливості. Кожен виступ на змаганнях — окрема історія, де вкладаю душу в кожен рух. Гімнастика допомагає не лише фізично розвиватися, а й знаходити баланс у житті, адже після багатьох годин тренувань навіть найважче домашнє завдання здається простішим.

 

Життя щодня кидає виклики. Зараз вчуся не лише підкорювати науку, а й балансувати між мріями й реальністю. У планах — великі відкриття, але поки що найважливіше завдання — зрозуміти, як скласти ідеальний розклад, щоб вистачало часу на все, навіть на серіали.

Ось така я, Віра Андріївна. Дівчина, яка мріє змінити світ, але спершу — вивчити домашні завдання.

Поділитися з друзями