Що б ви зробили, якби мали машину часу? Вирушили до динозаврів? Подорожували майбутнім? А ось я зробив по-іншому!

Спочатку ходив просторими вулицями, де густо сніжило, де сонце тільки виходило з-за обрію, а надворі не було жодної людини. За хвилин десять почав бачити все більше будинків. Яким було моє здивування, коли зрозумів, що всі вони дерев’яні. «От як вони не горять під час битв?» – цікавився я.

Сонце вже піднялося, людей на вулиці стало багато. О, навіть узимку деяку худобу залишають надворі. Я от побачив прив’язаного налигачем до паркану бика. Ще через деякий час помітив будинок коваля. У приміщені стояв високий бородатий чоловік з сильними руками в картатій сорочці. Ми з ним поговорили, він скував мені сувенірний викручений гвіздок. Коли попрощалися, я попрямував далі.

Вирішив завітати ще до гончаря та склодува. Першою побачив майстерню склодува. Зайшов, привітався й отримав у дарунок гарну маленьку пляшечку.

Сонце стояло вже дуже високо, я гуляв містом, та не міг знайти гончаря. Пошуками так захопився, що мене ледь не збив баский кінь, який пробіг поруч. За годину нарешті знайшов гончарню. Господарем був вирлоокий молодий хлопець. Оскільки не міг я чекати, то вирішив обрати щось з асортименту. Там були і крислаті посудини, і глечики, й іграшки. Узяв свистунця, заплатив та подався далі.

Надворі вже смеркалося, я був втомлений, але щасливий. Час  повертатися, але цей день запам’ятається назавжди.

Поділитися з друзями