Мандрую периферіями світанків, 

у корінцях забутих віршоформ. 

Знаходжу думку на алеях зранку, 

Відроджуюся з попелу розмов.

Під монотонний шепіт гаю 

Вимолюю в зірок одне:

Нехай у всіх нас буде завтра, 

Гарантія на новий день, 

Душевний спокій, 

Легкий клопіт,

Яскраві будні

Й мирні сни

А я чекатиму на зіткненні світанку

У сірих затінках, між промінців,

Молитимуся зорям про кохання,

І щоби вистояв наш світ.

Поділитися з друзями