Капелюшок весни кольоровий

Я на себе приміряти хочу.

А чи личить мені таке вбрання?

Чи підкреслить він вроду дівочу?

 

Ви погляньте лише, які барви

Закружляли в невпинному танці!

Ось небесна блакить у полудні,

Ось сріблястість роси рано-вранці.

 

Соковито-зелений – травичка,

І листочки, й малесенька жабка,

Жовтий – сонце й тендітно-пухнаста,

молоденька ще зовсім, кульбабка.

 

Ось рожевий – він в ніжнім світанку,

В цвіті яблунь, в рум’янці дівочім.

Темно-синій, пурпурний, багряний –

Кольори солов’їної ночі.

 

Чорний колір… Це матері сльози,

Що не діждеться сина додому.

Сумно-сірий – обличчя солдата,

В ньому сила, супротив і втома.

 

Ось червоний… Скривавлена земле…

Та крізь ці кольори порожнечі

Проступає надія і страх затира

Білизна кришталево-лелеча.

 

Ось бузковий! Це колір кохання!

Колір юності, ніжності, щастя!

Так, не знаю я іншого вбрання,

Де зібрати так барви всі вдасться!

 

Капелюшок весни мені так до лиця!

Кольори – лиш в очах, а весна – у серцях!

 

Поділитися з друзями