Душа як вільний птах у небі,  

Вона шукає власний шлях.  

То в світлі сяє, ніжна, тепла,  

То тане тихо у сльозах.  

 

Вона не має форми й тіла,  

Та вміє зчитувать з очей. 

І рани має, і цілющу силу  

Ще з давніх поколінь людей.  

 

Вона сприймає тишу й недовіру,  

Вбирає світло, тягнеться до мрій.  

Душа безкрила полетить угору,  

Бо в ній початок і кінець надій. 

Поділитися з друзями