Дарина Мотренко

Обіймаю тебе, моя Україно,
І схиляю до тебе свої вуста.
Ти моя стоголоса пташино!..
А війна, ніби морок, прийшла.

Сльози матері ллються на жито,
І стискають востаннє руки брати.
Але як нам тебе відпустити,
якщо в кожному з нас живеш ти?!

Найрідніша, люба мамо!
З тобою завжди я дитя.
Люблю тебе я до нестями,
моя прекрасна, молода!

Сьогодні сонечко сіяє,
в твоїй руці – моя рука,
ідеш зі мною ти до школи,
така чарівна, неземна.

А вчора, в ту холодну зливу,
до себе ...

Коли щоранку прокидаюсь,
То ніжні очі наді мною.
До тебе щиро пригортаюсь,
Бо знаю, що живеш ти мною.

Ідемо з Хеппі ми гуляти,
Чи вдень, чи ввечері, вночі,
Нікому нас не залякати,
Від дружби маємо ключі.

Ти охоронець, приятель, товариш, ...

У ялинки гострі голки,
але свято Новий рік,
дуже тепле та жадане,
відмічається повік.

Загадали в цьому році:
хай закінчиться війна,
щоб цвіла країна мила,
бо вона у нас одна.

Зима вдягнула кожушок,
а україночка – вінок.
Чекаєм ми на перемогу,
на світлу, радісну дорогу!

Кінця війни нам не минути,
а Україні завжди бути!
Чи літо, чи весна-зима,
а Батьківщина в нас одна!