Твори з тегом: верлібр

Зима. Кінець грудня.
Діти вже вихваляються подарунками від Святого Миколая.
Ще ледь чути крихкі кроки Нового року,
Зате після нього в Україну прийде Святвечір.
А вже 7 січня тихими хвилями відлунюватимуть колядки.
На Василя й Меланки хлопчаки ...

За вікном – зима…
Новорічне свято незабаром!
Метушаться, бiгають усі,
Бо невдовзі рік новий
Постукає у кожну хату.
Він уже неподалік,
Біжить крихкими кроками
Здивованим манівцем.
А Дід Мороз спішить і до малят.
Уже летить
Повз сонні хмари. ...

Він головний серед маленьких тендітних краплин.
Коли з’являється, доводиться ховатися...
Дощ завжди приносив сум,
Але не дівчинці Дарині.
Вона любить дощ.
У той час, як всі шукають у нім мінуси –
Вона знаходить плюси.
Дощ заспокійливий, ...

Солоні спогадів тумани
нависли в повітрі
і гірко мовчать.
А сльози скупо капають
на сухий сірий асфальт спокою,
стікаючи ніжною щокою...
Не бувають щирими очі,
які жодного разу не плакали.
Не буває щасливою душа,
у якої лише солодкі
хмари ...

Поки ми спали,
у сусідньому будинку помер чоловік.
Він любив доньку,
водив у кіно, в зоопарк.
А ми прокидалися,
чомусь сперечалися, я плакала.
Думали, що любовні історії з книжок –
то не про нас…
Поки ми спали,
у сусідньому будинку помер ...

Не рубай мої крила, прошу,
я ж літаю хмарами мрій.
Не плюй ти у душу, прошу,
вона ж чистотою світить тобі.
Не ламай мої крила, прошу,
то ж віра моя і надія,
то тепло, що не згасло
і, сподіваюсь, збережеться повік.
Не гаси недопалки любові ...

Ну що, знову на ті ж граблі?
Чому ми з тобою
не проклали маршрут?
Життя дає стільки уроків,
а ми замість шансів хапаємо оголеній дріт.
У мене синці і на лобі, і на серці,
та я все одно помилками торгую...
Тебе не судили – і ти не суди.
У ...

Вірші пишуться на папері,
не на комп'ютері чи планшеті.
Вони живуть у тебе в голові,
а потім – забуваються…
Ті римовані рядки розбігаються,
щоб потім ніколи не зібратись.
А ти згадуєш, шукаєш їх –
і народжується вірш,
або проза, або верлібр… ...

Весь цей світ – спектакль,
А ми всі – актори…
Незлічені маски байдужості
Вкривають сцену порожнього театру.
Раптовість
Здатна все знищити.
Сліпо вивуджені репліки п'єси.
Божевілля – як стиль життя.
Втрата здорового глузду – ще не діагноз. ...

Чітко окреслена межа між надіями і сподіваннями –
Байдуже.
Б'юся голими руками об холодні
стіни безвиході –
Порожньо.
Ламаю грати примарних ілюзій –
Розтоптана.
Загублена у вічному мороці буденності –
Беззахисна.
Гризу зубами свіжоскопану ...

Ти з’явився в моєму житті раптово,
Як грім серед ясного неба.
Твоя усмішка була по дитячому щирою –
З ямочками на щоках.
Ти завжди вірив у краще й був до безглуздого впертим оптимістом,
Хоча життя ставило надто складні випробування.
І ...

Крижані дощі змивали слова,
Що кришталем лунали в порожній квартирі.
Ти пішов тихо і раптово.
А в повітрі досі бринить холодом
Твоє коротке «Бувай!»
Вітер курявою відносив у небуття слова,
Що так і не були сказані.
Відпустила.
Дала піти…
А ...

У твоїх очах – справжній Всесвіт,
Жменя зірок і крихітний Місяць.
А в моїх – тільки дим цигарок
І, можливо, трохи наркотику.
Ти мій власний різновид морфію.
Я без тебе, напевно, не виживу –
Загублюсь в міріадах комет,
Потону в безкрайній ...