– Грицю, любий, з’їздь до Криму:
Треба солі у хатину!
І на воронім коні
Повертайся за три дні.

– Рад я, мила, вмить вернутись,
Та не в силах так зігнутись.
Треба часу до неділі –
Привезу я гори білі.

Вибрав Гриць коня прудкого
Для заняття нелегкого.
Треба вже коня сідлати –
Гриць улігся спочивати.

М’яке сіно, теплий вітер,
Тінь дарують йому віти.
Коник скубає травичку
Й п’є з криниченьки водичку.

– Грицю! – крикнула дружина. –
Ти ж козак, а не дитина?!
Не тоді коня сідлати,
Коли треба вже сідати!

Поділитися з друзями