Майоріло б макове поле, якби не ковдра сірого пилу… Русоволоса дівчина Вкраїна тікає від війни. Вона ховає в собі терпкий біль, сльози матерів загиблих, кров на солдатських руках. Ще зовсім юна моя Батьківщина, а вже встигла пережити голод, війни, втрати..

Наче вже й були нещастя, але вона саме зараз відчуває дивне дежавю. Начебто вже й самостійна, але досі під заздрісними, лихими поглядами. Родючі чорноземи, зелені ліси та безкраї поля – усе приваблює сусідів, викликає нестримні заздрощі роздратувань та безмежне бажання відкусити  ласий шматочок моєї Батьківщини – землі козацької, сильної, незалежної.

Проте Доля вплела їй у волосся надію на завтрашній день, віру в краще майбутнє. Натягнуті струни дівочої душі, але серце зігріте нестямною любов’ю нащадків. 

Я вірю: вона здолає все.  Дівчина Вкраїна сильна, незламна, незалежна. І макове поле зацвіте, забуяє, наповнить світ довкола п’янким ароматом свободи й радості!

Поділитися з друзями