Нестерпний звук доноситься луною до моїх вух. Це була остання станція на несправних рейках потяга  «Спільне життя». Скільки разів ти йшов і вертався? Найжахливіше те, що я застрягла в кімнаті надії, а ти вимкнув ледь жевріюче світло, залишивши тільки можливість битися об скло, як метелик, шукаючи рятувальні проблиски. 

Відчай завжди ховається в тіні надії, у мого ж відчаю твоє обличчя. 

Двері зачиняються з очевидним висновком: кінець. Невгамовні сварки, іноді ми навіть не в змозі з’ясувати корінь проблеми. На столі лишилася зварена востаннє для мене чашка ароматної  кави. 

П’ять хвилин тому ти розповідав про справи на роботі – і ми знову зачепилися за дрібницю, знову запалили вогонь непорозуміння. Стрімкий, жвавий, але короткочасний. 

Сутінки повільно лягли на гниле до останньої цеглини місто, крихке, поранене історією й тяжкою ношею життя місцевих. Роздивляючись метушливих акторів долі, я не помітила як випила символічний «дарунок», залишивши на денці тільки пінку. Яка цікава асоціація з людиною: найчастіше бачимо тільки зовнішнє, як правило не цікавимося, що коїться глибше. Але ж пінка залишиться, навіть якщо хтось вип’є всю каву? Може здатися, що кожен, хто з’являвся у твоєму житті забирає частини твого пазлу. І ніколи вже його зображення не буде повним. 

Запам’ятай: ти був цілісним, ним і залишишся… Пробач, не можу втішити чи запевнити, що з’явиться людина й забере твій біль. Але вірю, що знайдеться обов’язково! Проте виграти у двобої солодких  спогадів  і жорстокої реальності маєш сам. 

Стало легше… Разом із кавою зникли відчуття тривоги, апатії, нервозності, незрозумілості та розгубленості. Я… «порожня»… Напевно, це й не погано, бо відкрита для нових емоцій, окрім вічного смутку. 

Так повинно бути? Може, спробувати відпустити? 

Пробачаєш іншим, не лікуючи їхні душі. Щоб врятувати себе. Ніхто, крім тебе, не полегшить біль. Корабель не тоне, коли він у воді, але йде на дно, коли вона – у ньому… 

На душі нечувана благодать, що спустилася штилем на патоку зізнань та почуттів. Я вирішила покинути вагон, після того, як ти покинув станцію…

Поділитися з друзями