Байдуже рипить під ногами торішній сніг. Похмурі люди прямують в нікуди, втупившись собі під ноги… Один лиш рік несе проблеми та сюрпризи кожному перехожому. Але всякий бачить лише власну ланку життя…

Ось та дівчина нещодавно розлучилася із коханим: покинув її. Натомість у голові лише думки про зраду. Та цього року випаде нагода дізнатися, що хлопець пішов від неї через хвору матір, якій потрібна операція. А на обручку просто не лишалося грошей…

Той старець живе в щасливій ілюзії: має любу дружину, дочку та онуків. Але цього року дружина помре, донька покине рідного батька, онуки заберуть останню копійчину. Що буде далі з дідусем?..

А на подвір’ї бавляться діти – радісні, бо отримали бажані дарунки. Щоправда, для найменшої дівчинки це буде останній щасливий новий рік – за тиждень батьки загинуть в аварії…

Новий рік – сумне свято? Насправді, це найщасливіший день у році, адже лише його початок. Скільки правди ще доведеться дізнатися людям, скільки радості та печалі ми зустрінемо протягом 365 днів? На старті не зважаєш на фініш.

Метушня довкола нагадує рух астероїдів: кожен мчить у потрібному напрямі зі своєю метою, інколи зустрічаючись із кимось очима або плечем. Як космічний вітер, бентежить перехожих раптова заметіль. Парасольки кружляють у ритмі снігу. Ліхтарі на вулицях, повний місяць, святкова музика. «Джингл белс, джингл белс, джингл ол зе вей…»

У далекому вікні засяяло світло, ялинка закликає неминуще майбуття. Вулиці спорожніли… Піду і я, зустріну свято й знову порину в добрі та чисті обійми темряви. А чого жадають ваші вогні холодного скла?

Поділитися з друзями