Прокинувшись одного ранку, побачила за вікном, що сніг майже розтав. У той день ялинки зняли з себе білі шубки, гори пустили вузенькі струмочки. Але, по-моєму, ще вчора ми з друзями бавилися в снігу та пили гарячий чай, щоб не змерзнути.

Невже скоро прийде весна? Дні здавалися довшими, а сонце ніби стало підніматися вище… Сонячні дні почастішали, а з-під ще не розталого снігу вже виткнулися дивовижні, чарівні, яскраві проліски. Усі зраділи, що нарешті прийшла весна! Але… знову випав сніг. Повернулися морози.

Весна була так близько! Напевно, це всього-на-всього пожартувала зима, адже весна дуже скоро… Здалека вже можна побачити сонечко , яке посміхається й говорить, що скоро прийде весна! Усі чекають весну, особливо синичка за моїм вікном.

Поділитися з друзями