У морі блакитних очей я побачила глибину твоєї душі. Вона така ж світла, як і твої улюблені квіти. Ромашки…

Запах твого волосся нагадує мені перші проліски. А колір очей – неначе поле волошок безкрає.

Я пам’ятаю все… Як ми збирали перші колоски пшениці, розглядали їхні тверді зернятка, дивилися на небо голубе. Мої спогади, пов’язані з тобою, такі ж різноманітні, як кольори хризантем восени. А голос нагадує  чутливість фіалок.

Я назбираю букет найкращих польових квітів! Вони стануть твоїм відображенням у моєму світі. Поставлю їх у вазу біля вікна й милуватимуся… Коли тебе поруч немає… Коли я сумую…

Поділитися з друзями