Цьогоріч осінь довго радувала гарною погодою. Теплою, сонячною, без довгих, затяжних дощів. Іноді кутала ще зелені дерева в легкий серпанок туману, зволожувала землю мрячкою, дмухала теплим подихом вітру на срібні нитки павутиння, на яких чарівними нотками бриніли капельки роси.

А потім, наприкінці жовтня, раптом схаменулася, згадала, що вона не літо. І видала порцію холодних злив, граду, налякала сильним вітром. А ще розмалювала листя різними барвами, позолотила траву,

Ось така вона — осіння погода. Але я люблю цю пору року за її чарівні барви, красу, щедрість і непередбачуваність.

Поділитися з друзями