Іноді мені здається, що люди втрачають розум від кохання. Чи так це? Час від часу розумію, що саме це почуття може нас змінити. Підіймається настрій, коли бачу його усмішку. Метелики в животі заважають працювати.

Я готова провести кожну хвилину в обіймах десь біля моря чи, навпаки, серед зелених гаїв. Мені не страшно довіритися, висловити переживання, бо впевнена в ньому. Кожна хвилина наповнена тобою, думками про тебе, та рідше – про себе…

Можливо, я божевільна й просто втрачаю час? Тільки серце моє іншої думки. А я його чую…

Поділитися з друзями