Коли я була маленькою, ходила до знайомих у гості. У їхньому будинку “жили” іграшкові собаки-роботи, які слухалися й виконували всі команди, ніби справжні собаки! Тоді це мене дивувало, а я ловила себе на думці: “Навіщо взагалі заводити справжніх собак? По-перше, роботи не смердять, по-друге, із ними не потрібно постійно гуляти, по-третє, узагалі не їдять…” Як ви зрозуміли, знайшла багато плюсів у “пластмасових друзях”. 

Але з часом все ж таки зрозуміла, наскільки помилялася в таких судженнях. І подумала: це ніби розмовляти з лялькою, яка може у відповідь сказати тільки “Привіт”! Ти не можеш відчути тепло друга, дихання, не бачиш, як змінюється його мордочка. Ти не можеш по справжньому любити “тварину”.

Технології розвиваються, і тепер нас можуть дивувати не тільки машино-собаки чи інші роботи. Важкі операції допомагають робити металеві друзі з мізерним шансом зробити помилку. Але якщо вони виконуватимуть усю нашу роботу, то люди  втратять можливість розвиватися. На мою думку, призначення кожного з нас – вдосконалювати Землю. Це повинні робити тільки живі й теплі руки, а не металеві кінцівки.  

Ви колись бачили картини, які писав штучний інтелект? А музику? Ви чули музику, яку він складає? Роботи можуть готувати їжу, розробити планування будівель, статуї, розв’язати приклад з алгебри тільки одним натиском комп’ютерної миші. У людському натиску буде більше сердечності та любові, ніж у тисячі праць якогось K1B-0.

У нашій праці можна побачити почуття. Ми це робимо, додаючи частинку себе! Справжні почуття, які викликають мамині млинці, муркотіння улюбленця, аромат квітів. Тільки справжні живі емоції та думки  мають силу та дають наснагу змінюватися, відчувати силу життя. Живий інтелект завжди перевершить штучний. І саме тому штучні квіти не можуть замінити живі. 

Поділитися з друзями