Місто прокидається раніше за нас.

Вікна вже світяться,

А ми ще не встигли розплющити очей.

Тут – ринок,

Де яблука пахнуть так голосно,

Що можна втратити думку.

Тут – бруківка,

Яка пам’ятає більше кроків, ніж усі щоденники разом.

Ви, мабуть, не ходили

На світанку до річки?

Не бачили, як туман

Розкладає свої білі покривала прямо посеред вулиці

А ми живемо так щодня.

Без зайвих прикрас.

Без надмірних слів.

Звичайно, тут не завжди зручно:

Автобус не завжди приходить,

Дороги часом сердяться калюжами.

Але що з того?

Бо місто дихає.

Місто слухає.

Місто – відкрите, як дитина.

Приходьте.

Станьте на перехрестя,

Заплющте очі –

І ви почуєте:

Ось він, ритм нашого життя.

Поділитися з друзями