Жив на світі один сніговик. Зліпила його пані Хурделиця доньці Заметілі на День народження. Біленькі кульки – тулуб, гілочки дерев замість рук і шишка замість носа. Але мала сніговиком натішилася, погралася й викинула в ліс. 

Бродив бідолаха довго, але вибратися так і не зміг. Знайшов кремезного дуба, із коріння в дереві змайстрував будиночок-сховище. Попросив білочок зіткати ковдрочку. Укрився – і проспав до весни. 

Сніг розтанув, і сніговик також. Залишилася лежати на землі тільки шишка, що слугувала носом. Так і досі вона там, у тому дубі, як згадка про зиму минулу й чиюсь… байдужість…

Поділитися з друзями