Автор: Артем Литовченко

Момент. Це латинське слово може для кожного значити своє. Бо ми люди й нам властиво олюднювати все, що бачимо чи чуємо. І в одному слові, й у двох складах, у шістьох буквах. Ми можемо побачити мить минулого чи години. Але це все одно буде моментом.

Момент як чистий аркуш паперу, а людина – пензлик і фарби. Тож ми самі розмальовуємо в кольори, які обираємо. Цим слова й прекрасні, що в кожне можна додати інший сенс. Володимир Винниченко писав: «Щастя може тривати лише момент, а далі вже йде буденщина, банальність». Я довго думав: що ж таке момент? З одного боку, це мить, яку пам’ятаєш, та емоції, які пережив. З іншого, це може бути більше ніж мить: наприклад, години, проведені з рідними, яких уже немає. Як часто не бережемо те, що маємо, утративши – плачемо. Так і з моментами.

Можливо, я така людина, але пам’ятаю більше хороших моментів, ніж поганих. Але все відносно, немає чогось істинно правильного чи стовідсотково неправильного. Є твоя думка, твої критерії. Тому приємні моменти для мене можуть бути іншими для когось, і навпаки. 

Чи ціную я момент? Мабуть, ні. Моментом я насолоджуюся, а ціную тільки тоді, коли він минув…

Поділитися з друзями